Існує думка, що в сучасних війнах технології вирішують все. Хоч сама теза є дискусійною, факт зростання ролі технологій в модерних збройних конфліктах беззаперечний, що підтверджує сьогоднішнє поле бою. Цей матеріал надає стислий огляд найбільш релевантних (станом на липень 2024) доменів та тенденцій розвитку військових та оборонних технологій в контексті російсько-української війни, що триває.
Головна мета цієї роботи — виокремити ці домени, тренди та напрямки, щоби надати залученим сторонам можливість краще зрозуміти потреби поля бою станом на сьогодні та у короткостроковій перспективі. Огляд виконано на базі даних з відкритих джерел та бойового досвіду військових Сил оборони.
Насамперед варто озвучити декілька тез. По-перше, необхідно усвідомлювати, що ведення війни є багатофакторним та багатовимірним явищем. Тому вкрай важливо враховувати супутні взаємозалежні фактори, адже всі вони мають прямий або непрямий вплив як між собою, так і на ведення війни загалом, і на результати військових конфліктів зокрема. Іншими словами, жодна технологія не може існувати у вакуумі.
Серед цих факторів вартує озвучити політичну волю; правовий фреймворк, що уможливлює розвиток власних технологій та продукції, озброєння вітчизняного виробництва, боєприпасів, запчастин; правові норми, сприятливі для виробників оборонної продукції, включно зі спрощенням логістики імпорту, процедур, пов’язаних з розвитком продукту та масштабуванням виробництва; воєнна економіка як державна політика та de facto спроможність оперувати наявними ресурсами; прозора та зріла комунікація держави із суспільством; ефективна та вчасно запроваджена політика мобілізації та демобілізації; мінімізація бюрократичного тягаря — у політико-економічному вимірі.
Також, необхідно зазначити ефективне управління військами (C2); майстерність військового керівництва та вміння професійно оперувати силами та засобами в рамках загальновійськового задуму в довгостроковій перспективі; заохочення особистого зростання та технологічного розвитку серед особового складу на горизонтальному рівні; моральний стан військ; вміння швидко адаптуватися до тактичних та технологічних нововведень противника на полі бою; застосування підходу Lessons Learned, що ґрунтується на здобутому бойовому досвіді — як особистому, так і поширеному дружніми підрозділами; введення та всеохопна реалізація підходу After Action Review (Аналіз після дії); високий рівень інтероперабельності серед сил і засобів; встановлена комунікація між підрозділами і групами — у вимірі ведення війни (англ. warfare).
В суспільному вимірі, ключовими показниками є резильєнтність (стійкість) суспільства як єдиного цілого, його інклюзивність у концепт “всеохоплюючої війни” (англ. “total war”), усвідомлення необхідності мілітаризації в контексті війни на виживання, включно із залученням в індустрії оборонних та військових технологій.
Зрештою, що стосується геополітичного виміру: тут йдеться про спроможність держави зібрати та об’єднати партнерів, побудувати довготривалі союзи, в яких політична, військова та фінансова підтримка союзників ґрунтувалась би на довгострокових спільних інтересах та візіях.
Отже, аналізуючи процеси ведення війни крізь смислову призму “великої картинки”, війну як таку варто сприймати як хаос, в якому технології є однією зі складових.
По-друге, саме через багатофакторну та багатовимірну природу ведення війни як явища, не існує якої-небудь універсальної моделі, як не існує і підручника про те, як перемагати у війнах. Кожен збройний конфлікт є унікальним за своїм характером, формою та способами ведення, що визначаються вищезгаданими факторами (теза 1). Жодна війна майбутнього не буде такою ж, якою є війна сьогодні.
Нинішня російсько-українська війна демонструє те, як певні технології, впроваджені на полі бою, дозволяють досягати технологічної переваги над ворогом. Передусім, це безпілотні системи, які дозволили Україні досягти значних результатів у неконвенційний спосіб на різних етапах цієї фази конфлікту. Наприклад, на стратегічному рівні ведення війни, доступні морські дрони (такі як БЕК Sea Baby) надали Україні асиметричну перевагу на морі. Ще одним прикладом може слугувати застосування deep strike дронів, або OWA (наприклад, БпЛА “Лютий”), які, починаючи з 2023 року, використовуються Силами оборони для виконання ударних операцій глибоко в тилу противника (відстань від 300 км і більше). Вони наносять ураження таким стратегічним об’єктам як НПЗ та військові аеродроми, склади боєприпасів, засоби ППО тощо.
По-третє, важливо брати до уваги тенденцію скорочення циклу життєдіяльності технології. Це спостереження зокрема відображено в словах видатного бойового лідера Кирила Вереса, Героя України, командира батальйону “К2” 54-ї окремої механізованої бригади. Говорячи в нещодавньому інтерв’ю про адаптивність тактик і технік, він каже, що “[…] війна — як мода”, адже “випадаючи” з трендів навіть на короткий час, будь-хто стає вже “не в моді”. В нинішніх умовах фронту, сьогодні достатньо лише 1–1,5 місяців для того, що “випасти” з трендів.
Наразі це є орієнтовним періодом часу, впродовж якого відбувається серія ітерацій дія-протидія-дія, і якого достатньо для адаптації противником до нововведення та впровадження ним більш-менш систематичних підходів і контрзаходів. Тому, ключовою задачею в даному контексті є вміння створити і запустити продукт або технологію, чий цикл життєдіяльності триватиме хоча б стільки, скільки залишатиметься відкритим вікно можливостей, створене цим рішенням або засобом.
Саме тому було би некоректно називати конкретні продукти або технології, які були би релевантними і сьогодні, і за кілька тижнів, і за півроку. Натомість прийнятним буде визначення трендів і напрямків їхнього розвитку.
I. Разом зі зростаючим рівнем автоматизації загалом, Україна фокусується на розвитку Безпілотних систем в усіх доменах: у повітрі, на землі, на морі. Ці рішення можна згрупувати у перший блок.
У всіх зазначених доменах наразі у фокусі наступні технології, що створюють спроможності (за результатами аналізу Міністерства оборони України, джерело непублічне):
За доменамирозвиток Безпілотних систем може бути категоризований наступним чином:
Наземні роботизовані комплекси, за функціоналом:
А також засоби боротьби з наземними роботизованими системами можна виокремити як ще один актуальний напрям.
Роботизований комплекс “ШаРись” виробництва компанії Roboneers. НРК складається з бойового модуля “ШаБля”, встановленого на дистанційно керовану платформу “Рись”. Фото: Roboneers.
Морські — надводні (USV) та підводні (UUV) дрони, за функціоналом:
Безпілотні літальні системи (UAS), за функціоналом:
Важкий ударний дрон мультироторного типу “Вампір” виробництва компанії SkyFall. Фото: Reuters.
Окремо також необхідно зазначити важливі в цьому домені технології:
C-UAS (боротьба з малорозмірними повітряними силами):
II. У другий блок згруповано засоби та напрямки за принципом нанесення вогневого ураження:
III. Так звані бойові софти (програмне забезпечення) є ще одним критично важливим (а в українському контексті — наразі недооціненим) напрямком оборонних технологій, що уможливлюють процеси управління боєм та координацію сил і засобів:
Скріншот з відеодемонстрації оновлення версії Combat Vision 4.4.7: нанесення тактичної інформації та передача її по радіозв’язку. Джерело: CombatVision.
Станом на сьогодні, двома основними викликами цієї групи рішень можна вважати:
1) необхідність запровадження правового фреймворку для рішень ПЗ на державному рівні; 2) потребу в інтероперабельності між доменами і системами.
IV. Боротьба з КАБ станом на сьогодні є критичним питанням для всієї лінії фронту (робочий діапазон дії — 50 км):
V. РЕБ, РЕР, комунікації:
VI. Розвиток супутникової розвідки: створення власних спроможностей для здійснення розвідки (англ. intelligence).
VII. Кіберзброя
VIII. Розвиток логістики на полі бою
IX. Зброя направленої енергії (DEWs):
Насамкінець, необхідно зазначити, що розвиток релевантних технологій як основних трендів, передусім відбуватиметься в галузях Безпілотних систем та софтверних рішень для застосування на полі бою. Загалом, розвиток систем озброєння буде здійснюватися у напрямках автоматизації, (підвищення) інтероперабельності, а також реалізації об’єднаних операцій на основі протоколів сумісності.
