Defence-tech та mil-tech — два поширені терміни, що за роки повномасштабної війни увійшли в щоденний лексикон не лише стейкхолдерів оборонної галузі, але й ширшої аудиторії. Зазвичай, один з цих двох термінів використовують для узагальнення спільноти виробників, інженерів, науковців та стартапів, а також, власне розробок та технологічних рішень для війська.
Проте, чи вірно ототожнювати ці два поняття? Різниця у значенні defence-tech та mil-tech, хоч і не надто помітна на перший погляд, але все-таки існує. Катерина Кістол, аналітик Defence Builder Accelerator, пояснює в чому саме полягає відмінність.
Почнімо з того, що термін defence-tech дослівно можна інтерпретувати як «оборонні технології». В першу чергу, це про оборонну промисловість як таку та пов’язані з нею процеси: виробництва та його масштабування, R&D, закупівель, запуску систем, постановки на озброєння тощо.
Загалом, ключовою рисою defence-tech’у можна назвати «процесність». Наприклад, коли йдеться про розвиток продукту або технології, а з часом, їхню інтеграцію в екосистему, — то значить, ми маємо справу з defence-tech’ом.
Більш наочно «процесність» можна пояснити, скажімо, на прикладі становлення розвідувального БпЛА як одиниці екосистеми. Починатися все має зі спроможностей, які треба реалізувати на полі бою. Далі, в ідеальному світі, перед командою розробників постає задача «декомпозувати» спроможності у конкретні рішення з певними ТТХ, в результаті чого створюється ТТЗ, а згодом – і прототип. Команда також має «пропустити» свій прототип через порівняльний аналіз, щоби оцінити переваги та недоліки порівняно з подібними продуктами своєї категорії, які реалізують подібні спроможності на полі бою. Також, промальовується дорожня карта, а на різних етапах роботи відбувається залучення ресурсів. Готовий до тестування прототип відправляється на полігонні, а пізніше і на «бойові» випробування, після чого на розробників очікує складання технічної документації, проходження процесів кодифікації та сертифікації, а також збору зворотного зв’язку від енд-юзерів, тобто, військових. Всі ці умовно описані процеси можна вважати невід’ємною складовою defence-tech’у.
Загалом, говорячи про defence-tech у широкому розумінні, йдеться про те, що метою розвитку технологічних рішень є їхнє практичне трансформування у спроможності для досягнення загальновійськового задуму.
Втім, defence-tech також передбачає і так звану «мілітаризацію» винаходів, що прийшли у військову сферу з цивільної. Хоча, варто зазначити, що це відбувається рідко.
Тепер проаналізуємо сутність терміну mil-tech, дослівно – «військова техніка». Це поняття має вужче значення, адже включає в себе, в першу чергу, військову та спеціальну техніку, а також озброєння, що має виключно військове застосування. Іноді, говорячи про mil-tech, мається на увазі «[…] діапазон озброєння, обладнання, структур та транспортних засобів, що використовуються конкретно під цілі військової справи» що також включає в себе і необхідні технічні знання, і вміння застосувати технологію в бойових умовах, і тримати озброєння у справному стані (John F. Guilmartin).
На відміну від сфери defence-tech, тут скоріше йдеться не про розбудову екосистем, а про створення зразків військового озброєння певних категорій, наприклад, в галузі ракетобудування. Тому, якщо в сфері defence-tech створення і розвиток технологічних рішень відбувається у контексті ринку та постійної і динамічної конкуренції (принаймні, між гравцями однієї категорії продуктів), то в площині mil-tech системи озброєння зазвичай створюються згідно з національними інтересами держави та реалізацією оборонних політик (англ. policies) країни. Відповідно, стейкхолдерами царини mil-tech є державні оборонні концерни та конструкторські бюро, а також їхні іноземні партнери.
Зрештою, ще однією відмінністю mil-tech є неможливість застосування «мілтеківських» продуктів у цивільній площині. Для порівняння: говорячи про defence-tech, можемо легко собі уявити карго-дрон мультикоптерного типу, що застосовується як на полі бою – для ударних операцій або доставки різних типів вантажу дружнім підрозділам, так і в рятувальних операціях, не в зоні конфлікту. Натомість продукція mil-tech від початку проєктується і створюється виключно для застосування на полі бою.
